Хочуть очолити Нацбанк - не вдається. Хочуть створити мегарегулятора - не вдається. Оточують державну структуру комерційною інфраструктурою для власного збагачення - самі скандали. Хочуть розвинути ринок - він здихає. Кличуть інвестиції - вони тікають. Інтегрують економіку до Митного союзу - все завершується зведенням прикордонного муру та закриттям кордонів.
Відсутність успіху у практичній реалізації цих своїх ідей не заважає цим людям розбурхувати суспільство та приковувати до себе любих його постійну увагу. Так наприклад відомий економіст сучасності Віктор Іванович Суслов немало доклав знань, досвіду та зусиль для створення такої мегакорупційної системи як ДержкомНацкомфінпослуг.
І закон про фінансові ринки він написав, і нормативну базу сформував, а воно не працює, вірніше не хоче працювати у таких прекрасних умовах, незмінних доречі і до цього часу. Страховий ринок розвивався тривалий час лише за рахунок обов'язкових видів страхування, і з цієї причини довго просто не був конкурентним. Коли на страховий ринок пішли інвестиції, інвестор відразу захистився механізмом виведення тих самих інвестицій через перестрахування.
Боротьба В.І. Суслова, а потім В.О. Волги із перестрахуванням - ніщо інше, як спосіб "кинути на бабки" інвесторів страхового ринку, які вперто не бажали всерйоз довіряти свої інвестиції українським корупціонерам.
Пішовши удруге з посади Голови Нацкомфінпослуг, Віктор Іванович передав справу знищення фінансових ринків у надійні руки призначеного за квотою комуністичної партії України Василя Олександровича Волги. У повній мірі використавши нормативну базу, створену В. Сусловим та А. Я. Оленчиком, особливо у тій частині, котра дозволяє здійснювати рейдерські захоплення фінансових установ, В. Волга відзначився знищенням двох найбільших в Україні кредитних спілок - "Перше кредитне товариство", м. Одеса та "Флагман", м. Миколаїв, і не тільки їх, звичайно.
Створивши державну структуру із надмірними повноваженнями, для виконання яких якісно його відомство потребувало б на порядок більшого фінансування з державного бюджету, ніж той самий Національний Банк України, його керівник ні на хвилину не соромився публічно скаржитись на постійний брак фінансування для здійснення належного нагляду.
А нівіщо стільки повноважень передбачали, якщо розуміли, що грошей на те не буде? А якщо не розуміли, то навіщо писали те взагалі?
Повний провал В.І. Суслова як керівника державного регулятора небанківського фінансового ринку, встановлення нормативів ліквідності, що на порядок гірші за міжнародний стандарт, що врешті решт спричинило втрату громадянами України більш, ніж 1,5 млрд. гривень у кредитних спілках, принципове заперечення відомством В.І. Суслова рефінансування для кредитних спілок не завадили цьому фахівцю, за високої довіри попереднього "легітимного" президента, піти на підвищення та отримати відповідальність за інтеграційні процеси України до Митного Союзу.
Чим завершилась ця інтеграція нам всім добре відомо. Цілих два місяці після лютневих подій у Києві ми не чули порад від Віктора Івановича. Аж ось - він знову тут - і знову із жартами та порадами - то на Радіо "Ера ФМ", то на телеканалі "112".
Надзвичайно цікаво, кого саме мав на увазі автор публікації під тими злими особами, які під виглядом створення фонду гарантування вкладів для членів кредитних спілок хотіли приховати свої злочини перед людяністю "за часів Юлії Тимошенко"?
Чи це часом не права рука Віктора Івановича - директор департаменту кредитних установ Держфінпослуг О.Я. Оленчик, а заодно - почесний Президент так званої "Програми захисту вкладів", радник з питань стратегії та розвитку Всеукраїнської Асоціації Кредитних Спілок, в яку чиновники залякуваннями заганяли всі кредитні спілки, заступник директора-розпорядника Фонду Гарантування Вкладів Фізичних Осіб за сумісництвом?
Для тих, хто давно спостерігає за розвитком зокрема кредитної кооперації в Україні давно зрозумілий вклад зазначених тут осіб у справу цілеспрямованого знищення кредитної кооперації попередньою владою.
То чому б не поставити руба перед люстраційною комісією питання про люстрацію А.Оленчика та В. Суслова як осіб, що завдали нищівних ударів по конкурентності фінансових ринків уцілому та кредитних спілок зокрема, та заплямували себе прямим виконанням волі партії регіонів на корумпізацію українського суспільства та монополізацію всіх грошових потоків у державі для забезпечення процвітання паханату?
Чи не є ідея побудування "мегарегулятора" із одночасним скороченням адміністрування державного регулювання елементарною провокацією, реальним спрямуванням якої є дискредитація нової української влади, поширення корупції і монополізму замість розвитку конкуренції та прозорості українського фінансового ринку, оптимізації державного управління?
